Последние исследования книги Плач Иеремии все больше фокусируют внимание на отчаянном плаче автора книги, принижая значение учения о надежде, находящегося в третьей главе. По мнению некоторых исследователей, надежда, о которой говорится в центре книги, в лучшем случае, — лишь временное просветление в глазах автора, которое угасает так же внезапно, как появляется. Автор данной статьи полагает, что хотя плачу, несомненно, отдана большая часть книги, учение о надежде играет ключевую роль и влияет на восприятие всей книги в целом. В данном исследовании показана роль структуры книги в толковании центрального раздела Плач 3:25-39, проведен экзегетический анализ ключевого отрывка, за которым следуют некоторые критические замечания касательно применения данного отрывка к тяжелым реалиям, в которых оказались верующие Украины. Надежда, о которой говорит автор книги Плача, остается актуальной и для многострадального народа Украины.
В статті розглядається твердження апостола Павла в Гал. 4:24 відносно заповіту «від гори Сінай, що в рабство народжує». Чому саме Павло характеризує Синайський заповіт як такий, «що в рабство народжує»? Для того щоб відповісти на це питання, розглядається як найближчий контекст (4:21-31), що порівнює два заповіти на прикладі історії двох синів Авраама, так і більш ширший контекст Послання до галатів (3:6-4:11), в якому йдеться про відношення між заповітом обітниці та заповітом закону. Сутність заповіту обітниці полягала в тому, що Бог виправдає поган через віру. Таким чином вони стануть дітьми і спадкоємцями Авраама. Питання про те, хто є справжнім спадкоємцем Авраама, гостро стояло в галатійській церкві. Деякі стверджували, що справжніми нащадками Авраама є ті, хто приймає закон. Звідси випливало, що закон необхідний для виправдання. Павло ж вказує, що закон був даний для того, щоб ця обітниця була виконана і погани були виправдані через віру, а не для того, щоб замінити віру як єдиний засіб для виправдання. В Гал. 4:21-31 розповідається історія народження двох дітей Авраама. Проте спадкоємцем був лише той, хто народився від вільної і за обітницею. Інший був рабом, тому що народився від рабині і за тілом. Він не міг стати спадкоємцем, тому що був рабом. Це ілюстрація двох заповітів і їхніх дітей. Виправдані через віру і народжені за обітницею є справжніми спадкоємцями Авраама. Ті ж, хто покладається на закон, є рабами, тому що вони не є і не можуть бути спадкоємцями Авраама. Адже закон був даний не для того, щоб через нього отримувати виправдання і входити в спадок Авраама. Саме в цьому сенсі Павло характеризує Синайський заповіт як такий, “що в рабство народжує”.
Проблема конфлікту моральних абсолютів є однією з найбільш активно обговорюваних в літературі, присвяченій етиці. В умовах відкритої війни в Україні дана проблема є достатньо актуальною для сучасного християнина. В світській літературі цю проблему часто називають проблемою «брудних рук». В статті робиться короткий історичний екскурс у проблему «брудних рук». Окремо розглядаються і аналізуються ключові погляди головного сучасного поширювача даного концепту Майкла Вальцера, і оцінюється релевантність його поглядів для християнської етики. Далі пропонується огляд сучасних підходів у християнській етиці до вирішення даної проблеми, показуються сильні та слабкі сторони кожного з підходів, а також описується відповідь кожного з підходів на більш конкретне питання, яке витікає з проблеми конфлікту моральних абсолютів, а саме: «чи можуть християни вибирати менше з двох зол?».
З початку 2010-х рр спостерігається ренесанс зацікавленості до античної спадщини, яку намагаються рецепіювати до контексту сучасних проблем та викликів, з якими стикається людство. Пошук «філософії життя» є спробою знайти сенсоутворюючу основу для індивіда чи суспільства, а звернення до античних філософських систем є однією з них. Християнин, котрий стикається з послідовниками стоїчної філософії або сам зацікавлений в дослідженні даної теми, має володіти інформацією по предмету, а також вміти співставляти це вчення з істиною Божого слова. В статті даний короткий огляд феномену сучасного стоїцизму та його аналіз з біблійних позицій.